(1871 - 1913)
Ні! я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає…
Вона - жінка з косачівського роду, донька Олени Пчілки, небога і "духовна дитина" Михайла Драгоманова, двоюрідна онука Якова Драгоманова, одним словом, потомственна "лицарка духу", шляхтянка.
І тихий спів несмілий заспівала…
Леся Українка пройшла великий шлях перемоги духу над стражданням тіла і проявами буденності життя. Вона - донька фантазії, вона - Мавка, бояриня, Міріам, Долорес і віща Кассандра.
Леся витворила свій світ - світ символів і символічних істот, вбираючи в їхні образи свою предметність, не цураючись жіночого і людяного.
Не вражайте серденька мого!
Легким сном спить мій жаль у серденьку,
Нащо співом будити його?
Через усе життя вона пронесла щит зі словами: "Contra spem spero!" ("Без надії сподіваюсь!").
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.
Її зброєю була співуча мова, яка під руками майстрині ставала діалогом, що "душу рве і гнітить" мовою, а не мечем.
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
А от слова, сповнені розуміння свого покликання:
Що поки я буду жити,
Не подумаю довіку
Зброї чесної зложити!
У перерви між приступами хвороби, часто лежачи в ліжку, вона писала свої натхненні твори, в яких лунали мужні заклики до боротьби, до світла. Нелюдські муки ніколи не викраїли з її вуст жодної скарги чи стогону:
Що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука,
Чи пісня й думка кволі ?
Однак треба визнати те, що Леся Українка була і є "дівою-войовницею" на загадковій кришталевій горі європейської культури, якої в нас практично ніхто і не знав окрім одинаків ентузіастів.
Невловима доля відвела цій одвічній мандрівниці зовсім небагато - сорок два роки буття, проте її творчий скарб залишається і досі до кінця незбагненним.
уста мої німії оживило,
і я вчинила диво… Я збагнула,
що забуття не суждено мені.
1. Агеєва В.П. Поетеса зламу століть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації: Монографія.- К.: Либідь, 2001.- 267с.
2. Бабаева Л. Крымские тропы Леси Украинки // Ренессанс.- 2002.-№4.- с. 78-80.
3. Бабишкін О. Леся Українка в Криму.- Сімферополь: Кримвидав, 1955.-103 с.
4. Вознюк В. Леся Українка і Буковина // Дзвін.-2003
5. Забужко О. "Uno hrincesse lointane": Леся Українка як культурно-інтерпретаційна проблема //Слово і час.- 2005.- №3.- с. 45-51.
6. Зюков Б.Б. На сцене и на экране- Леся Українка.- Киев, Молодь, 1971.- 445с.
7. Кодак М. Дві з`яви одного ангела (Леся Українка і Максиміліан Волошин) // Слово і час.- 2001.-№2.-с.18 -27.
8. Костенко А. Леся Українка.- Москва: Молодая гвардия, 1971.- 347с.
9. Костенко А. Леся Українка: Життя славетних.- Київ, Молодь, 1971.- 445с.
10. Кузьминець Ю. Історичні погляди Лесі Українки // Пам ять століть.-1999.-№3.- с.137-148.
11. Леся Украинка: Жизнь и творчество в документах, фотографиях, иллюстрациях: Альбом/ Авт. cост. М.В.Гуць, Н.Л. Россошинская.- Киев: Рад.шк., 1986.- 287с.
12. Мах П. Лесин Дивосвіт // Вітчизна.- 1996.- №3-4.- с.40-41.
13. Мірошниченко Л. Загадковий автограф Лесі Українки // Слово і час.-"005.-№8.- с. 25-29.
14. Мороз Л. Традиції української класики у творчості Лесі Українки (стан і напрям досліджень) // Слово і час.-2001.- №2.- с. 28-34.
15. Плітка В.Образ Калини з погляду екзистенціальних проблем життя ("Лісова пісня" Лесі Українки) // Слово і час.- 2005.- №8.- с. 20-25.
16. Скупейко Л. Форми художнього часу в "Лісовій пісні" Лесі Українки // Слово і час.- 2005.-№ 8.- с. 16-20.
17. Туган О. Міфопоетична семантика зооморфних образів у художній системі Лесі Українки // Слово і час.- 2005.- №8.-с. 9-15
18. Хорунжий Ю. Горда жіноча душа //Україна.-1999.-№6.-с.40-41.