Володимир Миколайович Сосюра
1898 - 1965)
Як кожного року буває весна
|
Володимир Миколайович Сосюра народився 6 січня 1898р. на станції Дебальцеве (нині Донецької обл.). У імені твоїм
Я чую рейок дзвін. Дало мені життя ти В срібний день зимовий, щоб, як і всі, Я йшов з тобою до вершин, І розцвітала весна І дружби, і любові. (Дебальцеве, 1962 р.)
Мати поета, Марія Данилівна Локотош, робітниця з Луганська, працювала в домашньому господарстві, батько, Микола Володимирович, за фахом кресляр, був людиною непосидющою, перемінив багато професій: вчителював по селах, був сільським адвокатом, шахтарем, добре малював і і співав.
Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, - з глузливим реготом тягли з нас соки, жили ви, паралітики, життя мерці! (Відплата, 1920 р.)
Вже добре знаного читачам талановитого поета відкликають з фронту до Харкова, де 1921р. В. Сосюра призначається інспектором преси при агітпропі ЦК КП(б)У. Починається період напруженого творчого життя в колі таких тогочасних молодих майстрів, як В. Блакитний, О. Копиленко, О. Довженко, І. Сенченко, О. Вишня, М. Йогансен, П. Усенко.
…Де шахти на горі щодня малюють зорі, під зойки димарів так просто ми жили, училися писать, звичайно, на заборі… та били лисичан, щоб до дівчат не йшли… (Червона зима. 1921 р.)
Поет вільно почувається в складному, повному багатьох течій літературному процесі, не приєднуючись остаточно до якогось одного угруповання і не надаючи цьому особливої ваги. Протягом десятиріччя (1922 - 1932) поет побував у багатьох літературних організаціях, наприклад, у "Плузі", "Гарті", ВУАПі, ВАПЛІТЕ, ВУСППі та інших. В ці роки з'являється ряд ліро-епічних поем В. Сосюри, серед яких засновані на поетиці документалізму діорами "1917 рік", "Навколо". Пристрасну чуттєву лірику приносять книги 1924p. "Осінні зорі" і "Місто". Народжуються такі перлини новочасної лірики, як "Ластівки на сонці...", "Магнолії лимонний дух...", "Вже в золоті лани...", "Такий я ніжний..." та ін.
|
|
Якби помножити любов усіх людей,
ту, що була, що є й що потім буде, то буде ніч. Моя ж любов - як день, не знають ще чуття такого люди. Якби зібрати з неба всі зірки і всі сонця з усіх небес на світі, - моя любов горітиме яркіш за всі сонця, на тисячі століттів (Марії 1931 р.) | |
Велика Вітчизняна війна застає В. Сосюру в Кисловодську. Він повертається до Києва і за рішенням урядових інстанцій разом з іншими письменниками старшого віку виїздить до Уфи. Тут пише поему "Син України" (1942), видає поетичні збірки "В годину гніву" і "Під гул кривавий" (1942). У 1944р. В. Сосюра закінчує роботу над поемою "Мій син". В роки війни В. Сосюра як військовий кореспондент фронтової газети "За честь Батьківщини" бере участь у роботі українського радіокомітету, виступає як пропагандист і агітатор, виїздить на фронт.
|
Одсіяють роки, мов хмарки над нами, І ось так же в полі будуть двоє йти, Але нас не буде. Може ,ми квітками, Може, васильками станем - я і ти. (Васильки 1939 р.) |
|
Література
1. Сосюра В.М. Вибрані твори: В 2 т.- К.: Наук. думка, 2000.- 648с. 2. Сосюра В.Н. Избранное: Пер. с укр.- М.: Худож. лит., 1978.- 429с. 3. Сосюра В.М. Вибране. Лірика та поеми.- К.: Дніпро, 1972.- 312с. 4. Сосюра В.Н. Крылья: Стихи: Пер. с укр.- М.: Худож. лит., 1988.- 302с. 5. Сосюра В.М. Моя Донеччина: Поезії.- Донецьк: Донбас, 1978.- 95с. 6. Сосюра В.М. Розстріляне безсмертя: Вірші та поеми.- К.: Укр. письм., 2001.- 319с. 7. Сосюра В.Н. Стихотворения и поэмы:[Переводы].- Л.: Сов. писатель. Ленингр. отд-ние, 1982.- 558с. 8. Сосюра В.М. Червона зима: Вибрані твори.- К.: Веселка, 1974.- 167с. 9. Сосюра В.М. Біла зима Володимира Сосюри (1898-1965): Выставка // Бібліотечний вісник.- 1998.- №2.- С.56. 10. Галченко С. Феномен таланту Володимира Сосюри // Українська культура.- 1998.- №1.- С.10-11. 11. Дацюк Є. "Навколо радості так мало! Який у чорта днів бадьор!": Інвективи від м'ятежного сина - Володимира Сосюри // Дзвін.- 2003.- №1.- С.137. 12. Коваль В. Любіть!..: Суд над одним віршем В. Сосюри // Коваль В. Серце моє в колючому дроті…- К., 2005.- С.280-308. 13. Коваль В. Так ніхто не кохав: Скорбне слово моє після похорону Марії Гаврилівні Сосюри, Марії з України, про любов // Коваль В. Серце моє в колючому дроті…-К., 2005.- С.308-314. 14. Кодак М. Динаміка авторської свідомості Володимира Сосюри: симультанний аналіз поезії 1920-1936р.р. // Слово і час.- 2006.- №11.- С.52-57. 15. Костюченко В. Від "Червоної зими" до "серця" // Вітчизна.- 1998.- №11-12.- С.122. 16. Орленко П. Лірична муза Володимира Сосюри // Історичний календар.- 2003.- С21. |