ВАСИЛЬ СТУС
(8 января 1938 — 4 сентября 1985) ВАСИЛЬ СТУС належить до тієї славної плеяди імен, без яких важко уявити вершинні досягнення української літератури XX століття. Поет від Бога, котрий ввібрав у себе всі чари подільської природи і гіркоти нашої історії, перекладач і літературознавець, що вільно почувався в океані світового письменства, людина, яка не могла поступитися сумлінням і честю заради шматка хліба і тихого родинного затишку, добродій, що в листі до сина заповідає: аби той виріс "чесним, мужнім і мудрим чоловіком". Василь Стус водночас був борцем і патріотом: "За мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу обставати до загину". | ||
Оце поєднання великого таланту поета і перекладача, людської добропорядності і громадянської саможертовності й возносять Василя Стуса на той постамент народної шани і поклоніння, на який заслуговує сповна хібащо Тарас Шевченко. І не треба боятися того, що хтось з чиновників досі не визнає світової величі Василя Стуса, його значимості у духовному відродженні і самоусвідомленні нації, що хтось з землячків-поетиків, які власноруч записали себе в генії, не вірять у художні цінності створеного цим Майстром. Час - найкращий суддя і літописець. Залишаються тексти. Стуса ще за життя визнала літературна Європа. Поволі визнає його і мала батьківщина, до якої з такими труднощами повертається духовна просвітленість і великий творчий набуток одного з найчутливіших, найтонших, найстражденніших ліриків нашого часу.
|
||
У грудях ропавий бубнявіє щем За цих баляндрасників, дурнів, нікчем і гостре бажання зринає, як рик: ще вистане мужності вибути вік, ще виживу, вистою, викричу я - допоки поглине мене течія. Хай світ збожеволів, та розум ясний і зісподу входить у витлілі сни. Ще треба терпіти і марне - клясти. Лиш ти мене, Господи-Боже, прости! |
||
| ||
Крізь сотні сумнівів я йду до тебе, добро і правдо віку... |
||
| ||
Яка нестерпна рідна чужина, цей погар раю, храм, зазнаний скверни! Ти повернувся, але край не верне -йому за трумну пітьма кам'яна. Як тяжко нагодитися й піти, тамуючи скупу сльозу образи. Радійте, лицеміри й богомази, що рідний край мій - царство німоти. |
||
Література
1. Стус В.С. Твори: У 4 т.- Львів, 1994. 2. Стус В.С. Дорога болю: Поезії.- К.,1990.- 222с. 3. Стус В.С. Золотокоса красуня: Вірші.- К.,1992.- 48с. 4. Стус В.С. І край мене почує: Поезії.- Донецьк, 1992.-295с. 5. Стус В.С. З таборового зошита // Сучасність. 1961-1985. Вибране.- 1987.- С.494-508. 6. Вербиченко В. Аура втраченого кохання: Спогад про Василя Стуса // Вітчизна.- 2002.- №9-10.- С.93. 7. Вертій О. На п'єдесталі страждань: духовний портрет Василя Стуса // Слово і час.- 2006.- №7.- С.74-79. 8. Гете і Стус // Україна.- 1999.- №7-8.- С.60. 9. Іщенко Є. Віталізація смерті в поезії Василя Стуса // Слово і час.- 2006.- №11.- С.69-76. 10. Кириченко С. Птах піднебесний: Спогади про Василя Стуса // Дніпро.- 1998.- №1-2.- С.64-123. 11. Коцюбинська М. Феномен Стуса // Сучасність.- 1991.- №9.- С.26-35. 12. Мельник В. Металінгвістична проблема двоголосся та діалогічних відносин у поезії В. Стуса // Слово і час.- 2000.- №9.- С.32-36. 13. Наумов Г. "Мою долю треба заслужити у господа": До 60-ліття з дня народження В. Стуса // Вісник Книжкової палати.- 1998.- №1.- С.40-42. 14. Овсієнко Василь. Таємно похований під №9: Останні дні Василя Стуса // Донбас.- 1990.- №3.- С.93-113. 15. Орач Н. Вечір пам'яті Василя Стуса //Бібліотечний вісник.- 1998.- №2.- С.50-51. 16. Павлішин М. Квадратура круга: пролегомени до оцінки Василя Стуса // Всесвіт.-1993.- №11-12.- С.157-161. 17. Плахотнік Наталія. Профетичні мотиви в поезії Василя Стуса // Слово і час.-2004.- №4.- С.62. 18. Поезія: Л. Костенко; О. Олесь; В. Симоненко; В. Стус.- К.,1998.- 223с. 19. Сверстюк Є. Василь Стус- летюча зірка української літератури // Сверстюк Є. Блудні сини України .- К., 1993.- С.212-220. 20. Сверстюк Є. Віднайдена імпровізація Василя Стуса // Сучасність.- 1991.- №9.- С.38-41. 21. Сверстюк Є. Пам'яти Олекси Тихого, Юрія Литвина і Василя Стуса // Дзвін.- 2000.- №5-6.- С.119-123. 22. Василь Стус(1938- 1985) // В кн.: історія української літератури ХХ століття.- К., 1995.- Кн.2(1960-1990-ті роки).- С.184-193. 23. Стус Дмитро. Василь Стус- людина- легенда // Історичний календар.- 2003.- С.23. 24. Стус Дмитро. Берегами конспектів В. Стуса: До літературної біографії письменника // Слово і час.- 2000.- №9.- С.42-51. 25. Стус Дмитро. До 60-річчя від дня народження В. Стуса: Ювілейні несвяткові роздуми // Українська культура.- 1998.- №1.-С.15-17. 26. Стус Василь. Мої години самоти: Вірші // Донбас.- 1990.- №3.- С.87-92. 27. Дмитро Стус. "Я є вільний": О В. Стусе // Слово і час.- 1992.- №11.- С.32-33. 28. Яструбецька Галина. Конспект "Україна" в поезотворчості Василя Стуса // Слово і час.- 2004.- №10.- С.37-43. |